Україна зараз переживає складні випробування. За 10 років війни та вже два роки повномасштабного вторгнення росії, багато людей були змушені залишити свої домівки, шукаючи притулку в інших країнах або регіонах України, віддалених від прифронтової зони. Ця надзвичайна ситуація потребує підтримки та сприяння в адаптації для тих, хто втратив свої рідні місця.
Бібліотеки відіграють ключову роль у наданні підтримки біженцям. Вони стають не лише місцем доступу до інформації, але й центрами, де зберігаються спогади про мирний час та рідні міста. Спираючись на післявоєнний досвід бібліотек інших країн, а саме використовуючи приклад бібліотеки для біженців у Берліні, ми розглянемо які українські бібліотеки можуть використовувати або вже використовують для підтримки вимушено переселених людей з постраждалих регіонів.
Бібліотеки, як центри підтримки вимушених переселенців
За час війни із росією, українські бібліотеки перетворилися на консультативні центри для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), де останнім надається допомога та інформація про роботу різноманітних установ, правові питання, та розподіл гуманітарної допомоги. Тут можна отримати допомогу у вирішенні питань, пов’язаних із переїздом, отриманням документів та інші аспекти побуту у новому місці.
Проте, роль бібліотек у підтримці переселенців не обмежується лише розподілом гуманітарної допомоги. Вони стають майданчиками для спілкування, розвитку, та відпочинку. У бібліотеках люди можуть не лише отримати необхідну інформацію, але й знайти підтримку, затишок, та можливість відновити сили після важких потрясінь, а також зустріти земляків, які так само виїхали з території воєнних дій.
Українські бібліотеки під час війни стали місцем, де глибоко розуміють потреби та емоційний стан своїх користувачів. Роль бібліотек у підтримці та відновленні тих, хто постраждав від війни, є невід’ємною складовою сучасної української культурної та соціальної парадигми.
Послуги, які надають сучасні українські бібліотеки для ВПО:
Коворкінги та цифрові хаби: бібліотеки перетворюються на сучасні коворкінги та цифрові хаби, що забезпечують доступ до інтернету, техніки та надають підтримку у розвитку бізнесу й особистісного зростання.
“Коворкінг для ВПО” у Науковій бібліотеці Ужгородського національного університету
Мовні курси: проведення безкоштовних курсів з вдосконалення української та вивчення іноземних мов для внутрішньо переміщених осіб, сприяють їх інтеграції та спілкуванню в новому середовищі та розширюють можливості пошуків роботи.
Юридичні консультації: безоплатна допомога юридичних консультантів, що дає можливість людям зрозуміти їх права та отримати необхідну допомогу.
Психологічна підтримка: безкоштовні гарячі лінії та консультації психологів-волонтерів, які надають підтримку та допомагають подолати стресові ситуації.
Психологічні воркшопи “Відновлення та стійкість” в обласній бібліотеці для юнацтва у Житомирі
Арттерапія: проведення занять з мистецтва, що допомагає виявити творчі здібності та відновити психологічний стан.
Проєкт “Відкритий Простір Однодумців”, Бібліотека «ЛІТтера» ім. Василя Земляка в Житомирі
Креативні гуртки і клуби по інтересах: організація різноманітних гуртків та клубів, де люди можуть зустрічатися за спільними інтересами та розвивати свої навички.
Шаховий турнір “Нескорені” у Кропивницькому в обласній науковій бібліотеці імені Чижевського
Заняття з тактичної медицини: проведення тренінгів з тактичної медицини, що навчають людей надавати допомогу в критичних ситуаціях.
Заняття з тактичної медицини “Знання рятують життя” у Житомирській обласній юнацькій бібліотеці
Екскурсії вашим містом: тури для ВПО, які б поєднували історичні довідки про місто з практичними маршрутами найбільш затребуваних локацій (школи, лікарні, продовольчі магазини і т.п.)
Гуртування для збереження традицій, пам’яті про малу батьківщину: організація заходів та проектів, спрямованих на збереження традицій, культурної спадщини та пам’яті про малу батьківщину.
На останньому пункті хотілося би зупинитися більш детально, на прикладі історії повоєнної Німеччини. Після побудови Стіни там була створена організація Deutschlandhaus, яка стала однією з перших точок контакту для біженців з НДР. При ній працювала і бібліотека. Регіональні групи Асоціації вигнанців знаходились в цій будівлі до 1999 року. Зараз там розміщується Документаційний центр та музейна експозиція «Втеча, вигнання, примирення» https://www.facebook.com/flverver
Роль бібліотек у післявоєнній Німеччині: місця єднання громад
У період після Другої світової війни, коли багато німців були депортовані зі своїх рідних територій, бібліотека при Deutschlandhaus стала центром спільнот, що об’єднували переселенців (депортованих німців) та надавали їм необхідну підтримку.
Звісно, контекст тої війни був зовсім інший, ніж в нашій країні. Тогочасна Германія була країною-агресором, яка зазнала поразки, і її території були поділені між країнами-переможцями Другої світової. Але люди (здебільшого жінки, діти, пенсіонери) також були вимушені покинути все минуле життя, і захопивши лише 2 валізи, опинялися в незнайомому місті.
Ірина Фрідель, українка, яка працювала у такій бібліотеці в 90-х роках ХХ століття, розповідає про свою роботу. Центр Deutschlandhaus, в якому вона працювала, став місцем зустрічей для депортованих німців, які шукали своїх земляків та підтримку серед інших вигнанців, які пережили подібні випробування. Бібліотека не лише надавала інформаційну підтримку, а й організовувала лекції, фільми та виставки, що створювали атмосферу спільності.
У бібліотеці працювали гуртки, де мешканці певних регіонів могли зустрічатися, ділитися спільними спогадами та займатися різноманітним рукоділлям. Також, коли це стало можливим, організовувались екскурсії в рідні міста, щоб допомогти людям відновити зв’язки зі своїми колишніми місцями проживання.
В бібліотеці, крім літератури регіональних авторів та книжок про ці регіони, були зібрання офіційних документів громад. Там була журнали реєстрації проживаючих (хто коли народився, де проживав, з ким одружився, або помер) – це допомагало людям знайти своїх рідних чи знайомих: коли вони були не впевнені, не знали, або забули прізвище чи ім’я, то це можна було встановити, наприклад, за адресою. Ще було зібрання фотографій та мап місцевості того часу..
Були випадки, коли за допомогою мап міст та телефонних книг бібліотекарі допомагали людям розшукати їх родичів чи знайомих.
Роль бібліотек у післявоєнній Німеччині була важливою для об’єднання та відновлення спільнот, а також практичною підтримкою для людей, які потребували допомоги на нових для них територіях.
Шість ідей послуг для гуртування переселенців:
На основі вище сказаного, пропонуємо ідеї послуг, які бібліотеки можуть надавати внутрішньо-переміщеним мешканцям для збереження пам’яті, історії та культурної спадщини їх регіонів:
Краєзнавчі клуби та гуртки: при бібліотеці можна організувати краєзнавчі клуби, де внутрішньо-переміщені мешканці зможуть ділитися своїми спогадами, знаннями про рідний регіон, розповідати легенди та історії, а також розповідати про діалект, традиції та культурні особливості своєї землі.
Цифрові архіви та ресурси: при бібліотеці можна створити цифрові архіви з фотографіями, документами, картами та іншими матеріалами, що відображають історію та культуру рідного регіону переміщених осіб. Це дозволить зберегти цінну інформацію та надати доступ до неї майбутнім поколінням.
Музейні експозиції: у своїх приміщеннях бібліотеки можуть організовувати виставки, на яких внутрішньо-переміщені особи зможуть показати артефакти, що мають історичну або культурну цінність для їх регіону. Це можуть бути різноманітні предмети, виготовлені місцевими майстрами, архівні фотографії та інше.
Творчі майстерні та культурні заходи: бібліотеки можуть проводити творчі майстерні, де внутрішньо-переміщені мешканці матимуть можливість виготовляти ремісничі вироби або творити мистецькі твори, що відображають їх культуру та традиції. Також важливо проводити культурні заходи, які дозволять людям зберігати та передавати свою культурну спадщину через музику, танці, кулінарію тощо.
Генеалогічні та історичні дослідження: співробітники бібліотек можуть допомагати внутрішньо-переміщеним мешканцям проводити генеалогічні та історичні дослідження щодо їхніх сімей та родинних зв’язків, а також фіксувати історичні факти початку повномасштабної війни різних регіонів, записуючи інтерв’ю з очевидцями. Як приклад портал “Голоси мирних”, де зібрані свідчення про жахи повномасштабного вторгнення росії в Україну від очевидців з окупованих міст.
Відеоекскурсії: в бібліотеках можна організовувати відеоекскурсії для внутрішньо-переміщених мешканців, показуючи віртуальні тури по їх рідним містам та селам до та після війни. Проєкт 360war.in.ua є прикладом такої ініціативи: тут зібрані віртуальні карти зі супутника зруйнованих міст, щоб нагадати про страшні наслідки війни і підготуватися до відбудови міст після Перемоги України.
Можливо ви вже проводите заходи на підтримку вимушених переселенців? Діліться досвідом у коментарях!
