Макарівська дитяча бібліотека Київської області продовжує дивувати своїх відвідувачів новими корисними послугами. Однією з таких інновацій стала ініціатива PROFI-хаб «Обери професію своєї мрії», спрямована на допомогу підліткам у виборі майбутньої професії. Цей проект був запущений у межах програми «Бібліотека – місце сили!» і вже встиг отримати позитивні відгуки від молоді та їх батьків.
Макарів (Київська область) постраждав від обстрілів на початку війни. Будівля дитячої бібліотеки була частково зруйнована, але відновлювальні роботи тривають, а бібліотекарі невпинно працюють. У межах проєкту «Бібліотека – місце сили!» тут запровадили нову послугу — PROFI-хаб «Обери професію своєї мрії», яка допомагає підліткам віком 13-17 років свідомо обирати майбутню професію.
Після анкетування з’ясувалося, що багато підлітків не мають достатньо інформації про професії та ринок праці. Особливо важливою ця послуга стала під час дистанційного навчання та в умовах війни. PROFI-хаб дає можливість молоді отримати підтримку у виборі тієї професії, яка відповідала б їх здібностям та інтересам, забезпечуючи кращі можливості для кар’єрного росту та фінансової стабільності.
Одарка Мочернюк, Завідувачка відділом обслуговування дітей КЗ «Публічна бібліотека» Макарівської селищної ради, про послугу:
«Чому саме ця послуга? Тому що вона актуальна та продиктована запитами наших клієнтів віком 13-17 років за результатами анкетування, особливо в умовах дистанційного навчання та в період війни», – розповідає пані Одарка Мочернюк.
Вибір професії – один із головних життєвих виборів, які здійснює людина в юному віці. Соціологічне дослідження на тему «Яких послуг не вистачає клієнтам 13-17 років у бібліотеці?» показало, що 45% підлітків потребують більше інформації про професії, живого спілкування з представниками різних професій та інформації про ринок праці; 15% потребують коворкінгу та цифрового хабу; 10% бажають зустрічатися з представниками професій креативної індустрії; 20% задоволені існуючими послугами бібліотеки, а 10% хочуть зустрічатися з відомими письменниками.
«Ми провели опитування серед 50 старшокласників, а також 20 інтерв’ю з підлітками в ліцеях, бібліотеці, парках, спортивній школі, школі мистецтв та центрі позашкільної роботи», – додає пані Одарка.
Макарів – це селище, у якому проживає близько 1 500 підлітків віком 13-17 років, з яких 380 (25%) є користувачами бібліотеки. Цільова аудиторія послуги – це учні старших класів, які прагнуть визначитися з майбутньою професією. Вони люблять досліджувати, експериментувати, творити та створювати нове. Це клієнти з критичним мисленням та прагненням до пізнання всього нового.
«Ми були впевнені, що запровадження PROFI-хабу дозволить нам не лише залучити нових клієнтів, але й задовольнити потреби існуючих, а також допоможе молодим людям усвідомлено обрати майбутню професію, яка відповідає їхнім індивідуальним здібностям та інтересам, забезпечить кращі можливості для кар’єрного зростання, фінансової стабільності та соціального статусу. Мета послуги – знайомство старшокласників зі світом професій, підготовка до самостійного вибору майбутньої професії, до професійного самовизначення, допомогти стати успішними та реалізувати себе», – зазначає пані Мочернюк.
“Перш за все, ми по-новому зонували наш бібліотечний простір, адже проєкт передбачає різні формати: ресурсний центр для забезпечення клієнтів необхідною інформацією про різноманіття професій, ринок праці, навчальні заклади та великі компанії Києва та області, майстер-класи від представників різних професій, які досягли успіху, лабораторію профтестування, а також профорієнтаційний квіз (ігри, вікторини, конкурси) та інші заходи. Щоб наш профі-простір став привабливим і комфортним для старшокласників, ми виокремили зони: інформаційна та робоча зона (комп’ютерні місця, лабораторія профтестування, куточок ділової та довідкової літератури по профорієнтації “Мандрівка у професію”, візуалізація професій – медіастіна (проектор, екран, фотовиставка професій, “Історії професійного успіху читачів нашої бібліотеки”), ігрова зона та зона відпочинку (профорієнтаційний квіз), зона спілкування та навчання (майданчик-трансформер для комунікацій, майстер-класів, виставок, масових заходів).
Нова послуга складається з чотирьох основних компонентів:
Тренінги, інтерактивні зустрічі та майстер-класи з представниками різних професій, які розповідають про власний досвід та випадки з життя.
“Лабораторія профтестування” – робочі місця з ноутбуками та доступом до інтернет-ресурсів, де можна пройти різноманітні тести, віртуальні екскурсії у великі компанії та навчальні заклади.
Куточок профорієнтації “Мандрівка у професію” – де зібрана інформація про навчальні заклади, спеціальності, ринок праці, буклети, проспекти, презентації та література психологічного, юридичного, медичного характеру.
Екскурсії в навчальні заклади, компанії та установи.
Важливі заходи в рамках проєкту
У межах проєкту “Бібліотека — місце сили!” вже відбулося чимало захоплюючих і корисних заходів.
Зустріч з директором Макарівського медичного фахового коледжу стала справжнім відкриттям для старшокласників. Директорка розповіла про умови вступу та особливості медичних професій, а лікар-реаніматолог провів майстер-клас, присвячений наданню першої домедичної допомоги. Він детально пояснив, що таке синдром довготривалого здавлення, і навчив, як правильно рятувати життя постраждалих під завалами.
Зустріч з Ларисею Кулаковською, кандидатом історичних наук, завідувачкою Археологічним музеєм Інституту археології НАН України, була справжньою мандрівкою в минуле. Вона поділилася своїм шляхом до професії історика-археолога, розповіла про свої наукові дослідження і археологічні розкопки, а також про те, як її вибір професії вплинув на життя.
Презентація професії вчителя математики була не менш пізнавальною. Заслужена вчителька України розповіла про свій шлях, поділилася спогадами про вибір професії і організувала захід, присвячений Дню числа Пі, що дозволило учням зануритися у світ математичних відкриттів.
Екскурсія до салону краси з майстер-класом від Катерини Бойко, стиліста-візажиста, дозволила учням дізнатися більше про професію візажиста і секрети краси.
21 травня в рамках проєкту “Бібліотека — місце сили!” відбулася цікава зустріч з Тишурою Альоною Олександрівною, дільничим офіцером Макарівського відділення поліції. Вона розповіла про свій вибір професії та умови вступу до навчальних закладів системи МВС, а також поділилася досвідом роботи з підлітками.
29 травня в PROFI-хабі відбулася тепла зустріч з Софією Гарамітою, керівником дівочого фольклорного гурту “Folk Ruzha”. Софія поділилася своїми захопленнями народним фольклором і розповіла про труднощі та радощі на шляху до успіху в обраній професії.
Симулятори професій на платформі «Дія.Освіта», запущені в червні, дозволяють підліткам спробувати себе у ролі різних професіоналів. Вони можуть зануритись у повсякденне життя візажиста, пекаря, режисера, дизайнера та інших спеціалістів, а також пройти профорієнтаційний тест, який допомагає визначити найбільш підходящі професії на основі рис характеру.
Плани на майбутнє:
“Ми також маємо плани на подальші заходи.” – продовжує розповідь пані Одарка. – “Підлітки виявили інтерес до зустрічей з представниками бізнесу, архітекторами, ландшафтними дизайнерами, нотаріусами та адвокатами. Ми постійно співпрацюємо з Центром зайнятості, який надає доступ до тестування та інформації про ринок праці.
Проєкт “Бібліотека – місце сили!”
PROFI-хаб “Обери професію своєї мрії” реалізується в межах проєкту “Бібліотека – місце сили!”, який діє завдяки співпраці ВГО Українська бібліотечна асоціація у партнерстві з Центральною бібліотекою міста Берлін за підтримки Європейського Союзу в межах програми House of Europe.
Проєкт спрямований на відновлення та розвиток бібліотек у громадах, які постраждали під час окупації, надаючи їм ресурси та можливості для створення інноваційних послуг, що відповідають сучасним потребам користувачів. Макарівська бібліотека для дітей, попри складні обставини, демонструє силу духу та відданість своїй місії, допомагаючи молоді визначитися з професійним майбутнім та знаходити нові можливості для самореалізації.
Як рослини піднімають гілки після урагану, так і життя в місті Конотоп Сумської області після визволення з ворожої російської окупації потроху відновлюється.
І хоч війна триває, мешканці та внутрішньо переселені особи намагаються жити нормальним звичним життям, підтримуючи один одного. Публічна бібліотека Конотопської міської ради у межах міжнародного проєкту “Бібліотека – місце сили!” започаткувала нову інформаційно-просвітницьку послугу – “Бібліотека насіння”. Ця ініціатива спрямована на підтримку мешканців, які знайшли заспокоєння та натхнення у садівництві та квітникарстві.
Провівши у березні 2024 року опитування серед своїх читачів, бібліотекарі виявили, що попри складні умови життя під час війни, людей заспокоює і мотивує догляд за рослинами, а також спілкування з однодумцями. Особливо це стосується користувачів вікової категорії 55-75 років, які прагнуть нових знань та практичних навичок у садівництві та квітникарстві. Для задоволення цих потреб і було організовано “Бібліотеку насіння”.
Про створення цієї послуги розповідає Ковтун Наталія Григорівна, директорка Комунального закладу “Публічна бібліотека Конотопської міської ради”
Спонукала до створення цієї послуги активна користувачка бібліотеки пані Лариса.
“Одного разу, попросила паросток квітки, яка красувалася на підвіконні, а взамін обіцяла принести паросток своєї улюбленої рослини та розповіла, як доглядати за квітами окремих сортів,” – розповідає пані Наталія Ковтун.
Це стало поштовхом для початку вивчення запитів клієнтів бібліотеки. Після проведеного опитування виявилось, що людей цікавить отримання нових знань з садівництва та квітникарства, а також не вистачає живого спілкування з однодумцями для обміну досівдом.
Так виникла ідея організувати інформаційно-просвітницький проєкт “Бібліотека насіння”.
Як розроблялась послуга: в межах навчання Дизайну мислення для бібліотекарів, ми створили прототип нашої послуги, скориставшись підручними засобами, зокрема конструктором Лего, який подарували маленькі користувачі. На моделі послуги представлені полички з насінням, зона зустрічей та обговорень, спілкування та навчання.
Мета нашої послуги полягає в тому, щоб задовольнити потреби клієнтів в інформаційних питаннях із садівництва та квітникарства, дати можливість поповнити свої запаси тими сортами фруктово-овочевих культур, яких не вистачає. Ми також прагнемо допомогти в обміні досвідом, спілкуванні та навчанні з даної теми. Важливо було створити умови, щоб наші клієнти могли заповнити свій час радісними клопотами та позитивними емоціями, відволіктися від сьогодення та відновити свій психологічно-емоційний стан після деокупації.”
Основна концепція послуги полягає в постійно діючій поличці з насінням для обміну та видачі в “позику”. Також бібліотекарі планують проводити майстер-класи з карвінгу (мистецтво художнього різьблення по овочах і фруктах), вирощування мікрозелені, рекламні акції, ярмарки, свято врожаю, дні яблук, меду, гарбуза, презентації, зустрічі, лекції з фахівцями. Мешканці міста позичатимуть насіння в бібліотеці, вирощуватимуть рослини, збиратимуть урожай і повертатимуть нове насіння до бібліотеки.
Цільова аудиторія послуги – це жінки та чоловіки пенсійного віку, які мають спільні інтереси, знаходяться на заслуженому відпочинку, мають вдосталь вільного часу, хочуть підтримувати фізичну активність і мати можливість насолоджуватися природою та створювати красу власної присадибної ділянки.
“Протестувавши з клієнтами прототип послуги, виявили, що послуга цікава, актуальна, доступна, а головне – безкоштовна. Деякі з клієнтів, які самі реалізують насіння, залюбки запропонували свої послуги консультантів та спікерів. Щоправда, були й такі клієнти, які виявили сумніви стосовно якості насіння, але ми переконали їх, що дотримуємось всіх необхідних норм для зберігання зернят та розсади,” – каже директорка бібліотеки.
Команда бібліотеки створила план реалізації послуги, розподілили, хто за що буде відповідальний, яких фахівців ще потрібно залучити до роботи.
Для реклами послуги створили буклети та запланували розміщення інформації про послугу на сторінках Facebook місцевих органів влади, у місцевих ЗМІ, ТРК «Вежа», КСТ, радіо та на сайтах «Голос Конотопа» та «Конотоп City».
Періодичність послуги планується наступна: у березні та квітні постійно діятиме поличка для обміну насінням. У травні та червні – обмін рослинами, насінням, саджанцями та обмін досвідом з вирощування. Від липня до жовтня щотижня проводитимуться зустрічі, майстер-класи, бесіди, ярмарки та презентації. Листопад і грудень буде присвячено лекціям, консультаціям спікерів, зустрічам з партнерами та практичним заняттям з вирощування мікрозелені.
Бібліотека планує залучити понад 200 користувачів послуги, проводити ярмарки, свята, зустрічі, презентації та майстер-класи.
“Пілотний проєкт нашої послуги розпочато в березні 2024 р. Зараз пік сезону, любителі садівництва сіють, вирощують розсаду, радо діляться та обмінюються не тільки насінням, але й розсадою,” – зазначає пані Наталія Ковтун. “Отримавши позитивні відгуки від клієнтів, ми зрозуміли, що послуга є важливою та актуальною, тож будемо й надалі рухатися в цьому напрямку та розвивати нашу “Бібліотеку насіння”.
Колеги по проєкту “Бібліотека – місце сили”, також виявили бажання долучитися до обмінного фонду “Бібліотеки насіння”. Тож з нетерпінням чекаємо на насіння кавунів з Херсону та особливих сортів квітів з Городні, Макарова, Балаклії,” – підсумовує пані Наталія.
Бібліотека Конотопа не планує зупинятися на досягнутому. Після успішного запуску “Бібліотеки насіння” бібліотекарі готують нові ініціативи, спрямовані на підтримку громади та розвиток місцевих талантів.
“Ми постійно шукаємо нові ідеї та натхнення для наших послуг, щоб задовольнити потреби наших клієнтів і підтримати їх у цей складний час,” – зазначають учасниці проєкту.
Проєкт “Бібліотека – місце сили!” реалізується ВГО Українська бібліотечна асоціація у партнерстві з Центральною бібліотекою міста Берлін за підтримки Європейського Союзу в межах програми House of Europe.
У наступному дописі ми розкажемо про послугу, яку запровадили учасниці з Макарова, Київської області.
Під час російсько-української війни, попри щоденну напругу та невизначеність, ми, українці зобов’язані зберегти пам’ять про героїчні події та людей, які встали на захист своєї землі.Команда Центральної бібліотеки ім. Лесі Українки в Херсоні розробила новий проєкт – платформу «Херсонський спротив очима очевидців», щоб передати нащадкам історію потужного опору херсонців проти російської агресії.
Місто Херсон було під окупацією майже рік. Незважаючи на складні умови, херсонці продовжували боротися і чекали звільнення, яке сталося 11 листопада 2022 року завдяки Збройним силам України. Зараз, попри близькість до лінії зіткнень, постійні обстріли та важкі умови життя, мешканці Херсона не покидають своє місто. Вони працюють, щоб зберегти історію та запобігти повторенню цих жахів у майбутньому.
Платформа “Херсонський спротив очима очевидців”, створена в межах міжнародного проєкту “Бібліотека – місце сили!” є важливим ресурсом для журналістів, волонтерів, художників, представників громадських організацій та всіх відвідувачів бібліотеки. Вона містить артефакти, документальні матеріали та історії мешканців міста, які допомагають зрозуміти масштаб та героїзм херсонського опору. Віртуальна версія простору дозволяє ознайомитися з матеріалами з будь-якої точки світу, роблячи історію Херсону та України доступною для всіх.
Ця ініціатива не лише задовольняє інтерес громади до історії, а й мотивує до подальшого розвитку та зміцнення демократичних цінностей. Збереження пам’яті про опір Херсона – це нагадування про силу духу його мешканців, справжніх героїв нашого часу.
Про те, як виникла ідея створення нової платформи розповідає Оксана Смєшко, головний бібліотекар Центральної бібліотеки імені Лесі Українки м. Херсона
“Що потрібно херсонцям? Немає кращого способу знайти відповідь, як запитати у самих людей. Використовуючи методику дизайн-мислення, яку ми вивчали у межах міжнародного проєкту “Бібліотека – місце сили”, команда бібліотекарів Центральної бібліотеки ім. Лесі Українки провела опитування серед мешканців міста.
Було виявлено, що окрім вирішення нагальних побутових питань, які виникають у прифронтовому Херсоні, люди прагнуть зберегти та передати у майбутнє правду про події, які відбувалися і відбуваються на території міста після повномасштабного вторгнення. Адже Херсон один із перших відчув удар ворога та зазнав окупації. Він має свої історії страждання, історії визволення, історії незламності. Кожен спогад очевидців, кожен предмет унікальний, і ми зобов’язані його зберегти. Зберегти історію потужного опору людей, їх силу і віру в Україну, в український Херсон.
Тож виникла ідея створити новий проєкт — платформу під назвою “Херсонський спротив очима очевидців” для збирання та зберігання цих унікальних матеріалів.
Наша колекція розміщується в одному з залів бібліотеки. Її основу складають предмети, зібрані мешканцями, артефакти, подаровані військовими, документальні фото та відео. Важливою складовою колекції є зібрання усних історій херсонців. Це дозволить вивчати та відтворювати історію на різних рівнях: від історії родини до історії громади та краю.
Першими експонатами стали спогади друзів бібліотеки, які хотіли поділитися своїми емоціями і враженнями від часів окупації. З цих спогадів була організована невеличка виставка з розділами: «Згадай», «Розкажи»,«Запиши», яка спонукала інших ділитися пережитим.
Познайомитися з експозицією може кожен бажаючий, але найчастіше до нас заходять журналісти, волонтери, місцеві художники, представники громадських організацій, відвідувачі бібліотеки. Бібліотекарі продовжують вивчати думку клієнтів, аби вдосконалювати і розвивати послугу. Очевидці, які вже надали матеріали, зараз можуть побачити, що вони зберігаються і в подальшому будуть використовуватися для вивчення історії херсонського краю.
Не всі, хто хоче знати історію незламності Херсону, мають змогу познайомитися з матеріалами наживо. Тому ми створили віртуальну версію на платформі WIX
Це зручний конструктор сайтів, що ідеально підходить для створення мобільних сайтів, таких як блоги та невеликі інтернет-проєкти. Але безкоштовний тариф (який ми використовуємо на даний час) пропонує обмежений обсяг пам’яті та пропускну здатність. Це, на жаль, впливає на якість фотоматеріалів. Віртуальна версія платформи має рубрики: Артефакти, Спогади, Фото та відеоматеріали, Публікації, Вшанування героїв. Матеріали постійно поповнюються, а користувачі мають доступ до них 24/7. Є можливість залишити враження та пропозиції, які дадуть можливість краще розуміти потреби відвідувачів та вдосконалювати платформу.”
Колекція постійно поповнюється, і про деякі артефакти хочеться розповісти більш детально:
Фрагмент муралу “Мрійник”. Український Херсон ще не встиг оговтатись від окупації, як росіяни почали нищити будівлі та вбивати мирних мешканців. Вночі, 20 грудня 2023 року, вони обстріляли житловий будинок, на першому поверсі якого розташовувалась бібліотека-філія №3 та перший у Херсоні молодіжний простір “МолоДіжка”, який створювався в межах волонтерської програми “Будуємо Україну Разом”. Талановитими молодими художниками був розроблений ескіз муралу, який мав назву “Мрійник”. Команда волонтерів під керівництвом Володимира Рагульського перенесла його і розмалювала на фасаді закладу. Ця робота дуже подобалася мешканцям мікрорайону, котрі виходили на прогулянку, аби пройтися біля бібліотеки. Вибуховою хвилею вибило двері, пошкодило стіни, вся бібліотека залишилась без вікон.
Прапор, переданий в колекцію партизаном з позивним “Тритон”. Він здійснював диверсійну та розвідувальну діяльність, брав участь у збройному спротиві на окупованих територіях Херсонщини. Цілями партизана стали колаборанти, які пішли на співпрацю з російськими військами та окупаційними адміністраціями.
Телефон, що врятував життя. Під час стрілянини у місті, яку постійно влаштовували окупанти, куля потрапила у грудну клітину жінці. Сталося диво, вона застрягла в мобільному телефоні, який врятував життя власниці.
Силует дерева зроблений з осколків, які були розкидані по території селища Олександрівка. Селище Олександрівка під Херсоном майже повністю знищене російськими окупантами. У квітні 2022 року воно знаходилося на лінії вогню. Росіяни ховали свої танки, заїжджаючи в хати місцевих жителів. Зараз життя повертається в Олександрівку. Місцевий майстер Андрій Фурманов збирає уламки розплавленого металу, фрагменти зброї та робить з них символи пам’яті про жахливі події. Почувши, що бібліотека збирає колекцію, мешканка Олександрівки Дарина Ні привезла виріб і розповіла про майстра, а також подарувала бібліотеці цей витвір, щоб відвідувачі могли з ним познайомитися.
Фрагмент муралу “Мрійник”Прапор, переданий в колекцію партизаном з позивним “Тритон”Телефон, що врятував життяСилует дерева зроблений з осколківОдин з експонатів Перші відвідувачі
Масові заходи
На платформі “Херсонський спротив очима очевидців” також відбуваються масові заходи.
Так, 19 травня 2024 року відбулася презентація книги— “Я, Фокс і окупація” на жаль вже загиблого херсонського захисника і письменника — Олександра Меньшова. У залі зібралися рідні, друзі та колеги Олександра, щоб вшанувати його пам’ять. Багато теплих слів і цікавих історій прозвучало під час зустрічі, нагадуючи про його внесок і любов до рідного краю. Пам’ять про Олександра вічно житиме в серцях українців. Його слова продовжують надихати та об’єднувати нас. Детальніше (відеозапис, фотографії) ТУТ
До річниці підриву Каховської ГЕС російськими окупантами в стінах бібліотеки презентували видання “Херсонщина, наче Титанік, стрімко, миттю, лягала на дно…”, створеного бібліотекарями самвидав. Збірка має два формати: друкований та електронний (завдяки QR-коду на обкладинці). Епіграфом є слова:
“Вода – життя дає і забирає,
Вода – стихія, що не любить меж.
Нам помирати як її немає,
Як забагато – помирати теж.”
Презентація побудована з віршів, з якими була нагода ознайомитися усім присутнім. Поезія, яка декламувалась протягом заходу, не залишила нікого байдужим.
Кожен вірш, кожен рядок, кожне слово – це вже частина історії Херсонського краю. Маємо пам’ятати крізь що пройшли херсонці та сподіватися, що:
“Мир і спокій усі наші люди знайдуть,
Будуть весело жити дорослі і діти,
Перемозі над ворогом будем радіти
І Олешки садами у нас зацвітуть…
З руїн підніметься Україна,
Вежі кремлівські потьмяніють,
Підніме віти червона калина,
Поля херсонські зазеленіють!”
Переглянути відеозапис презентації, музичний виступ натхненника створення збірки Олени Маляренко та репортаж “Суспільне. Херсон” про цю подію можна за посиланням ТУТ
Бібліотека планує наступні події:
Презентація книги Ангеліни Вєтрової “Щоденник окупації”. Це історія херсонської бібліотекарки. Вона описувала події які відбувалися в період довгих місяців під контролем загарбників. Кожна сторінка – це щоденний ризик життям, заради того щоб донести світу правду про війну і окупацію. Родина Вєтрових вирішила перетворити “Щоденник окупації” на донат для ЗСУ. Весь прибуток від продажу книг піде на допомогу українським військовим. Буде організовано пряму трансляцію заходу. Книга з автографом авторки вже є в бібліотеці. Це вагомий внесок до її колекції.
Презентація збірки “Голоси: антологія військових письменників”. Херсон вже приймав військових письменників під час Форуму, який є спільним проєктом Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука та Благодійного фонду “Бібліотечна країна”. Збірку, в яку увійшли поетичні та прозові тексти, роздуми 30 учасників Всеукраїнського форуму військових письменників, що стали рефлексіями а часто і хронологією пекельних місяців 2022-2023 років, Херсонська Центральна бібліотека ім. Лесі Українки отримала в рамках участі в міжнародному проєкті “Мережевий бібліотечний шелтер”.
Цикл виставкових експозицій про херсонців, які не скорилися окупанту, не пішли на співпрацю і були вбиті, або закатовані. (Юрій Леонідович Карпатенко – український диригент, оркестровщик, баяніст. Головний диригент Херсонського музично-драматичного театру ім. М. Куліша. Розстріляний російськими окупантами під час окупації Херсонщини у 2022 році.)
“Нова воєнна реальність породила феномен нової літератури, що є не тільки рефлексією на ті чи інші події, а передусім реалістичним змалюванням боротьби українців за свій дім, землю, незалежність.” – зазначає Оксана Смєшко. – “Українсько-російська війна триває. Українці встигають не лише відбивати атаки ворога на фронті, а й писати книжки про російсько-українську війну. З’являються нові книги про війну, які були надруковані у 2022-2023 роках, та варті того, щоб прочитати їх зараз та перечитати після Перемоги. Планується проведення на регулярній основі презентації нових книг, отриманих бібліотекою по цій темі.”
Платформа “Херсонський спротив очима очевидців” працює за графіком роботи бібліотеки. Віртуальна версія доступна 24/7. Для якісного надання послуги ми постійно збираємо, зберігаємо та оцифровуємо матеріали колекції, а також наповнюємо віртуальну версію. Плануємо створення англомовної та мобільної версій віртуальної платформи, а також банера та логотипу. Серед запланованих заходів — презентації книг, зустрічі в рамках Форуму військових письменників, екскурсії та виставки.
Міжнародний проєкт “Бібліотека – місце сили!” реалізується ВГО Українська бібліотечна асоціація у партнерстві з Центральною бібліотекою міста Берлін за підтримки Європейського Союзу в межах програми House of Europe. Проєкт триває, попереду ще статті про послуги бібліотеки Конотопу та Макарова.
Місто Балаклія, Ізюмського району Харківської області була під ворожою російською окупацією півроку – з лютого до серпня 2022 року. Багато сімей з регіону були змушені виїхати в інші міста та країни, рятуючись від війни. Діти, що залишилися чи повернулися у рідні міста після деокупації, змушені навчатись онлайн, втративши можливість бачитися з друзями та однолітками. Їм дуже не вистачає спілкування, живих зустрічей, активностей та розвиваючих занять.
Війна боляче вдарила по сфері культури Балаклійської громади: військові дії призвели до значних пошкоджень і втрат у місцевих закладах культури. На сьогодні з 20 бібліотек працюють лише дві: Балаклійська центральна бібліотека та Балаклійська центральна бібліотека для дітей. Під час окупації 12 приміщень сільських бібліотек пошкодили, 3 — зруйнували.
Розуміючи ці потреби, бібліотекарі Балаклійської центральної бібліотеки для дітей, після проходження навчання з Дизайн мислення у межах проєкту «Бібліотека – місце сили!», вирішили діяти і започаткували не одну, а одразу ДВІ нові послуги для своїх юних користувачів.
Далі пропонуємо пряму мову бібліотекарки про ці послуги, ідею виникнення, про те, як ідеї були адаптовані, реалізовані та про цікаві моменти й виклики, з якими стикалися на цьому шляху.
Розповідь бібліотекарки Ірини Гладкої:
“Все почалося з проєкту «Бібліотека – місце сили!», з тренінгів з Дизайн-мислення та з першої самостійної роботи – пошуку основного клієнта. Зібравшись командою, ми вирішили працювати з найбільш вразливою категорією клієнтів – дітьми віком від 6 до 10 років. Від початку повномасштабної війни та під час окупації міста більша частина користувачів Балаклійської центральної бібліотеки перестали відвідувати заклад: хтось виїхав, а хтось просто з міркувань безпеки уникає публічних місць. Повернути користувачів до бібліотеки – стало для нас одним із головних завдань.”
Команда бібліотекарів, учасниць проєкту, розробила питання для анкет-інтерв’ю і провела опитування серед дітей.
“Проаналізувавши результати, ми зрозуміли, що потрібно організувати в бібліотеці простір для зустрічей і спілкування дітей, проведення дозвілля серед друзів. Повернути дітям бібліотеку, але в оновленому, сучасному, інноваційному вигляді.
Наступним кроком було створення прототипу моделі послуги. Виникла ідея з вуликом і бджілками-трудівницями: вулик – це бібліотека, а бджілки – ми, бібліотекарки, які допомагають дітям пізнавати нове через книги, заходи та майстер-класи. Так з’явилась ідея креативного простіру “Веселі бджілки”.
“Проте цього було недостатньо. Віддалені міські та сільські філії зруйновані або не працюють, а їх клієнти також потребують уваги. Тоді з’явилася нова ідея – виїзної бібліотеки. Швидко з’явилася нова послуга під назвою «Бібліотека з рюкзачка» і співробітниці вирушили у перший виїзд до села Вербівка.”
“До виїзду готувалися ретельно, але спочатку було складно позбутися бібліотечних стереотипів. Зустріч відбулася з читацькими формулярами та нашими ідеями. Нібито все пройшло непогано, але… 100% контакту не відбулося.”
“Ми знову перезавантажилися, провели «мозковий штурм», і наступна зустріч з юними читачами у освітньому центрі «Вулик» на базі Балаклійського ліцею №5 вже була більш емоційною та позитивною.
Перші наші запитання після привітань були: «Чого б ви хотіли від наших зустрічей? Чим би ви хотіли займатися? Що ми маємо зробити, щоб наші зустрічі проходили весело, цікаво і з користю?». Лід розтанув, і ми були приємно здивовані – Дизайн мислення працює!”
“Так з’явився записничок бібліотекарки, ні – не так, бібліотечної Феї, яка вносить всі побажання і потреби користувачів у чарівну книжечку і відповідно їх виконує. Записничок тепер є невід’ємною частиною «Бібліотеки з рюкзачка» і постійно поповнюється новими записами.”
До виїздів у районні населені пункти команда готується дуже ретельно: підбирають нові книжки, перечитують їх, підбирають розмальовки, роблять заготовки для поробок, завантажують нові мультфільми та руханки на закуплений в межах проєкту “Бібліотека-місце сили” ноутбук. Бібліотекарі постійно намагаються бути в тренді! І їм це чудово вдається!
Невдовзі було створено власний логотип «Бібліотеки з рюкзачка». Завдяки навчальним тренінгам для бібліотекарів в межах проєкту “Бібліотека – місце сили!” співробітники бібліотеки навчилися знімати і монтувати відеоролики, провели рекламну кампанію на сторінці Facebook.
“Нова послуга працює, поповнюється новими ідеями, розвивається і головне – подобається користувачам! До послуги долучаються нові клієнти, і це дуже приємно! Найкраще, що ми можемо чути, прощаючись, це “До нових зустрічей!” І це справді круто!”
Плани на майбутнє та партнери
Ми бачимо, як важливо задовольняти потребу дітей у спілкуванні та проведенні дозвілля. Мріємо, щоб кожна дитина мала можливість весело та корисно проводити час, знайомлячись із новими книжками, беручи участь у захоплюючих книжкових пригодах, малюючи, створюючи поробки, граючи в настільні ігри та вікторини. Бібліотекарі Балаклії також організовують демонстрацію фільмів і мультфільмів, святкові заходи, активні ігри та руханки. Це не тільки цікаве проведення дозвілля, а й психологічна терапія під час війни.
Цільова аудиторія – діти віком від 6 до 10 років – отримують від послуг величезне задоволення. Дітям подобається все, що пропонують бібліотекарі, і це надихає рухатися далі.
Також учасниці проєкту отримали значну підтримку від шкільних бібліотекарів, вчителів, волонтерів з Тернопільщини. Так, колеги з Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, Тернопільської обласної бібліотеки для дітей, Тернопільської міської централізованої бібліотечної системи та волонтерка Раїса Коляда з м. Тернопіль надіслали для проєкту дитячі книжки, журнали, комікси, розмальовки для юних читачів Балаклійщини. Тернопільська спеціалізована школа № 29 та Тернопільська ЗОШ № 30 надіслали іграшки, книги, розмальовки, канцтовари, тощо.
Бібліотекарі співпрацюють з Балаклійською міською військовою адміністрацією, яка для нової послуги надає транспортні засоби та сприяє висвітленню послуги на офіційних каналах та сайтах адміністрації. Також мають дружні взаємини із закладами освіти Балаклійської громади, освітнім центром «Вулик», Балаклійською дитячою музичною школою та літературною студією «Промінь».
Зараз до послуги «Бібліотека з рюкзачка» залучено 70 клієнтів, але в планах – залучити ще 200 до кінця 2024 року. Започаткована послуга дає змогу дітям розкривати свої таланти, самовиражатися, формувати естетичний смак та покращувати настрій.
Ми впевнені, що зусилля колег з Балаклійської центральної бібліотеки для дітей допоможуть повернути дітям радість дитинства, забезпечуючи їх можливістю весело та з користю проводити час, навіть у віддалених місцях Балаклійської громади і попри жахи війни мати яскраві враження та спогади дитинства.
В наступних дописах читайте про послуги інших бібліотек-учасниць міжнародного проекту “Бібліотека – місце сили!”
Нагадаємо, що проєкт реалізується ВГО Українська бібліотечна асоціація у партнерстві з Центральною бібліотекою міста Берлін за підтримки Європейського Союзу в межах програми House of Europe.
Всі ми переживаємо складний час через вторгнення російських військ на територію України. Внаслідок поранень зростає кількість ветеранів із порушеннями або повною втратою зору. Наші захисники та їх родини змушені пристосовуватись до нових реалій життя. Програма організована Громадською спілкою “Сучасний погляд” та Міжнародним благодійним фондом Олександра Терещенко “Життя після війни” спрямована на соціальну реабілітацію цієї вразливої групи, втілює комплексний підхід до підтримки та навчання. А свої реабілітаційні табори програма вже декілька разів проводила у місті Рівно, на базі Рівненської обласної наукової бібліотеки.
За участі пані Олесі Перепеченко, виконавчого директора ГО “Сучасний погляд”, та пана Петра Поліщука, бібліотекаря та тренера, ми розгорнемо дискусію про цей проект, а також про важливість інклюзії та підтримки людей з порушеннями зору.
Під час розмови з паном Петром, ми дізнаємося, як Рівненська обласна наукова бібліотека долучилася до цієї ініціативи, а також про інші послуги, доступні для людей із порушеннями зору у цій бібліотеці, де вже 20 років діє інтернет-клуб “Окуляр”.
Наша мета – надихнути українських бібліотекарів на інклюзивність та активну участь в подібних проектах.
Олеся Перепеченко, керівник громадської спілки для людей з порушеннями зору “Сучасний погляд” про Реабілітаційно-відновлювальний табір “Життя після війни має тривати”
Марія Лапшина: Розкажіть, будь ласка, як і коли виникла ідея проводити реабілітаційні табори для військових з проблемами зору на базі бібліотеки? Олеся Перепеченко: Ну, давайте я коротенько розповім про громадську спілку “Сучасний погляд”, яка працює з 2013 року. Нам вже більше 10 років. Коли почалася війна у 2014 році, ми почали видавати книжки шрифтом Брайля, патріотичні кнги, книжки для дітей. Ми безкоштовно розповсюджували книги серед бібліотек (в тому числі й у Рівному), започаткували всеукраїнський конкурс найкращих читачів рельєфно-крапковим шрифтом Брайля.
Потім вже в 2019 році ми почали займатися реабілітацією і організовувати саме реабілітаційні табори для ветеранів, які втратили зір на війні та членів їх родин.
Поступово це переросло в активну діяльність вже в 2022-2023 роках коли почалася повномасштабна війна і це призвело до того, що у нас стало, на жаль, дуже багато бенефіціарів. Тобто ветеранів, які втрачають зір на війні, стало дуже багато. Крім того, зараз до нас звертаються ті ветерани, які в 2015-2016 році отримали контузії і внаслідок цього вони зараз поступово втрачають зір.
Тому ця проблема є дуже масштабною й дуже глибокою. В подальшому я навіть боюсь говорити про ту величезну кількість людей, які втрачають зір саме внаслідок війни, внаслідок міно-вибухових дій, контузій, і так далі. Вже у 2023 році ми декілька проєктів реалізовували в Рівному. І як таку цікаву, корисну, зручну локацію використовували Рівненську обласну універсальну бібліотеку.
“Нічого подібного в Україні немає. Це виїзна реабілітація з комплексом тренінгів, індивідуальним та груповим підходами, залученням членів родини. Ми перший етап робили 18 днів, але було видно, що вони втомлюються. Тепер проводимо два тижні. І на 14-й день вони кажуть: “Ну, ще деньок”. І от на цьому моменті їх треба відпускати. Бо тоді вони їдуть додому і продовжують працювати там”, — пояснює Олеся.
Табори організовують завдяки меценатам Олександру Терещенку та Владиславу Єщенку, які так само втратили зір через російсько-українську війну. Місто Рівне цього разу обрали, оскільки воно невелике та зручне для навчань, каже Олеся: “Це не Київ, не Львів, але це місто, яке має тролейбуси та світлофори, що озвучуються, має плитку. Тобто ми з одного боку даємо ветеранам усе, а з іншого не перенавантажуємо інфраструктурою”.
Марія Лапшина: Які ж послуги на базі бібліотеки отримували військові? Як співробітники бібліотеки вам допомагали?
Олеся Перепеченко: Ми використовували певні приміщення бібліотеки, залучаючи своїх фахівців. У квітні 2023, коли ми проводили навчання, хлопці ходили до бібліотеки, ми працювали на комп’ютерах, тому що у бібліотеці є гарна база, стоять ноутбуки, адаптовані для людей з порушеннями зору, де налаштовані всі програми. Тому нам було зручно використовувати потрібну базу, але не возити її за собою. Ми спокійно використовували саме базу центру “Окуляр”. Потім у нас було декілька тренінгів, семінарів. Ми вивчали тактильну графіку на локаціях бібліотеки.
Бібліотека має матеріальну базу, різні навчальні матеріали: і карти, і різноманітні тактильні зображення, і різні рельєфні макети і т.д. Тому це було дуже нам корисно, що ми могли спокійно використовувати і надавати послуги в реабілітації наших ветеранів саме на базі бібліотеки.
Вже в листопаді 2023, коли у нас був другий етап табору, саме в місті Рівному, то додалися комп’ютерні курси, вивчення сенсорних гаджетів, масажний кабінет.
Нам дали безкоштовно в бібліотеці кабінети, ми привезли масажний стіл і навчали хлопців проводили курси з масажу, дивилися, чи є у них можливості в подальшому бути масажистами, реабілітологами для того, щоб у майбутньому влаштовувати своє життя в плані працевлаштування.
Марія Лапшина: Розкажіть, будь ласка, як взагалі відбувається навчання з користування гаджетами? Як гаджети адаптуються для людей, які погано бачать? Чи вами розроблені програми, чи вони світові якісь є?
Олеся Перепеченко: В гаджетах є спеціально влаштована програма екранного доступу Screen Reader. Це програма, яка читає з екрану. Якщо це для iOS, айфонів, це VoiceOver, якщо це для Android, це TalkBack, або є ще додатково ставляють китайську програму Joshua. Тобто всі ці програми допомагають незрячим працювати на сенсорних телефонах, планшетах і так далі. Програма встановлюється, налаштовується і поступово хлопці починають вчитися з нею працювати.
Треба вчити певні жести, тому що вони відрізняються від тих жестів, які використовують зрячі люди. Там є певні прийоми натискання кнопок і відкривання програм, певний алгоритм, який треба просто вивчити і засвоїти.
Тому тут є певна модель, певна методика навчання, але це не складно. Хлопці досить швидко її можуть вивчити, оволодіти нею.
Марія Лапшина: Скільки днів та скільки годин триває навчання? Чи багато потрібно часу, щоб навчитись користуватись цими додатками?
Олеся Перепеченко: За 2 тижні хлопці вже абсолютно нормально можуть використовувати різні додатки і телефонну книгу, набирати номери. Знаєте, таке щастя, коли ветеран перший раз після втрати зору самостійно набрав номер, подзвонив додому і каже «Мама, ну я ж сам тобі дзвоню». Мама каже «Ну так, да, нормально».
Для неї це немає такого великого значення. А для них це просто, ну наче я вже Еверест підкорив. Тому тут, звичайно, за 2 тижні наших реабілітаційних таборів досить багато хлопців вже можуть вивчити додатки і працювати на цих програмах.
Ще є озвучені програми, які допомагають в навігації. Також є перелік програм, які можуть використовувати незрячі люди. Вони є різні, трішечки відрізняються, є для iOS і Android. Але, в принципі, є такі, які можна встановити і на ту, і на ту операційну систему. І наші викладачі, і в тому числі Петро Степанович, навчають цьому наших хлопців, ветеранів.
Є програми розпізнання грошей. Є програми, які допомагають тобі, коли ти сам вдома, подзвонити волонтеру: от як програма Be My Eyes. Дзвониш комусь із волонтерів по відеозв’язку і людина тобі може все підказати. От, наприклад, я сама знаходжусь вдома. Мені треба прочитати, що це за ліки. Я можу набрати по Be My Eyes когось з волонтерів, хто в цей час може відповісти, показую ліки. Вони мені сказали, що це, і я розумію – підходить, чи не підходить.
Точно так же є програма SallyOnePlus, яка може читати тексти. Ти сфотографував текст, натиснув кнопку “Розпізнати”. Програма розпізнала і прочитала вголос. Це дуже спрощує життя, це дуже допомагає.
Тому, звичайно, на початку, коли у хлопців є хтось поруч, ну і там, мама є, дружина, вони їм в усьому допомагають. А потім, коли ти розумієш, що ти можеш це зробити самостійно, і не треба нікого чекати, просити і так далі, то, звичайно, це набагато легше. Саме психологічно легше.
Ну і на комп’ютері те ж саме. Є програми, які також встановлюються на комп’ютер. Є американська програма JABS. Вона досить дорога, але є у нас аналог української безкоштовної програми NVDA, яку всі наші незрячі встановлюють на комп’ютер і таким чином користуються комп’ютером.
Є сайти та додатки недоступні для скрінрідера. Коли при програмуванні ярлики чи картинки намальовані, але не підписані, в таких випадках є проблеми з читанням. Але це вже питання до інформаційної доступності і до тих програмістів, які пишуть програми недоступні для людей з порушеннями зору.
Марі Лапшина: Розкажіть, будь ласка, а як ви дізнались про Рівненську бібліотеку, як ви познайомились? І про центр “Окуляр” – як цей конект відбувся і коли?
Олеся Перепеченко: Мені здається, з паном Петром ми знайомі ще з 2011 року, тому що він займається громадською діяльністю в Рівному, я займаюся громадською діяльністю в Києві, я маю порушення зору, пан Петро має порушення зору. І такі активні люди завжди на виду. Ми раніше навіть були в одній організації “Генерація успішної дії”, потім ми створили “Сучасний погляд”. Зараз і пан Петро в “Сучасному погляді” одночасно, і колега з Рівного, пані Ніна Асєєва, тому тут такий коннект відбувся вже дуже давно.
Мене часто питають, чому ви вибираєте Рівне (в Рівному було три реабілітації вже), чому саме це місто, цей регіон? Я відповідаю: воно доступне. Тому що пані Ніна працює в Рівненському регіональному центрі “Інваспорт”, ми спокійно можемо з нашими хлопцями використовувати їх базу, їх тренажерну залу, для того, щоб підтримувати хлопців у гарній фізичній формі. Тому ми знімаємо собі або готель, або якийсь реабілітаційний центр в Рівненській області і спокійно таким чином їздимо на локації, або ходимо і в “Інваспорт”, і в бібліотеку.
От у листопаді взагалі у нас був такий дуже шикарний проєкт в Рівному, коли ми жили в центрі міста, в готелі «Україна». І хлопці, для того, щоб навчитись орієнтуватись самостійно у місті, мали завдання самостійно прийти з готелю до бібліотеки, де у них було заняття з комп’ютерної грамотності. Вони йшли в бібліотеку, в центр «Окуляр» вивчати комп’ютер. Але для того, щоб туди дійти, їм треба з тростинами пройтись по місту, проїхати тролейбусом і так далі. Така повністю практична робота. Вони зранку виходили і йшли в бібліотеку. Оці 30-40 хвилин, поки вони туди добираються, це у них уже заняття з орієнтування у просторі. Потім вони 2-3 години працюють у бібліотеці і на обід повертаються самостійно до готелю. Потім після обіду знову йдуть в тренажерну залу. А це в іншому напрямку.
Тобто, було у них одночасно дуже багато практики для того, щоб бути в місті, для того, щоб і самим соціалізуватись, і місто соціалізувати, до того, що є багато незрячих людей і треба вміти до них підійти, запропонувати свою допомогу і так далі.
Марія Лапшина: Як запропонувати людині з порушеннями зору допомогу, таким чином, щоб це було доречно, щоб це було негативно сприйнято нею?
Олеся Перепеченко: Треба підійти до людини, привітатись і спитати: «чи вам потрібна допомога?» Або «може вас кудись провести?» Якщо на вулиці дуже шумно, то можна, підходячи, обережно доторкнутись до людини, але тільки до тильної сторони її долоні, своєю долонею. Не потрібно хапати, смикати, торкатися до плеча, тягнути. Бо в мене був випадок, коли мене взагалі за пальто ззаду за комір взяли і кажуть: «Ні, тобі не туди!». Так не слід робити. Підійшли, привітались, запропонували допомогу, все. Якщо мені треба, я скажу «так», якщо мені не треба, я скажу «ні». Якщо я сказала «ні», не треба наполягати. Але якщо бачите небезпеку, скажіть, що наприклад, “Попереду стоїть на тротуарі автомобіль. Будьте уважні”.
Петро Поліщук, бібліотекар Рівненської обласної наукової бібліотеки, тренер-консультант інтернет-центру «Окуляр», керівник відокремленого підрозділу ВГО людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» у Рівненській області.
Марія Лапшина: пане Петро, розкажіть, будь ласка, як зі сторони Рівненської обласної наукової бібліотеки було організовано навчання ветеранів в межах проєкту?
Петро Поліщук: Тут слід розказати, що бібліотека вже давно працює з людьми, які мають інвалідність, а особливо з людьми, які мають порушення зору та незрячими. Інтернет-центр «Окуляр» відкрився ще 2004 році у нашій Рівненській бібліотеці, за підтримки посольства США в Україні.
Чому мені дійсно близька ця тема, бо сам маю інвалідність по зору, навчався в спеціалізованій школі для дітей з порушеннями зору. На даний момент в мої обов’язки, як провідного бібліотекаря, входить навчати людей працювати на комп’ютері, смартфоні з програмами екранного доступу, скрін рідерами. І до повномасштаного вторгненні, і зараз ми проводимо багато заходів: окрім користування гаджетами, друкуємо також для незрячих на 3D-принтері, проводимо різні конференції, круглі столи, вебінари, але вже це не тільки для людей з порушеннями зору, чи незрячих, а взагалі для людей з інвалідністю, дітей з інвалідністю. Ми видали дві книжки універсального дизайну: “Торкнутися слова – це можливо”, і “Маленький круасан у великому світі”.
Ми намагаємося все робити універсального дизайну, інклюзивне, щоб діткам (ми перш з дітей починали більше, бо війни тоді ще не було), які навчаються в інклюзії, було цікаво.
Записуємо аудиокниги. Ну, можна багато чого перераховувати… А потім, на жаль, почалась війна.
Марія Лапшина: А скажіть, центр Окуляр, це фізично відокремлена кімната чи підрозділ в бібліотеці, які робочі дні, чим займається щодня саме Окуляр?
Петро Поліщук: У бібліотеці є відділ соціокультурної діяльності, в ньому працює разом зі мною 5 співробітників. Серед наших обов’язків – заходи для людей похилого віку та людей з інвалідністю. Інтернет-центр Окуляр знаходиться в тренінговому центрі, комп’ютерному, там у нас навчаються працювати на комп’ютерах люди поважного віку.
По технічному оснащенню: Інтернет-центр на даний момент має три комп’ютери, є брайлівський дисплей, комп’ютери не скажу, що нові, бо дійсно не оновлювалися.. Також Окуляр має аудіо-студію (виграли грант з Канади). Ну, я не скажу, що вона там вже супер така, як, наприклад, на радіостанціях, але ми її трошки звуко-ізолювали, купили ноутбук хороший, купили звукову карту, мікрофон, і в цій студії автори начитують власні твори а ми створюємо аудіокниги, якими користуються, в тому числі, люди з порушеннями зору.
Марія Лапшина: Я трошки вас перебила, ми дійшли до того, що, на жаль, почалась війна. Що змінилось з початком війни? Розкажіть трішки про воєнний час і про цю серію реабілітаційних таборів.
Петро Поліщук: Як пані Олеся вже розповідала, що реабілітації у громадській організації Сучасний погляд почали проводити з 2019 року. Я також вхожу в цю організацію. Якщо взяти по нашій бібліотеці, безпосередньо, то ці реабілітаційні табори в нас почалися у 23-му році. Вони вже були в Україні, але раніше проходили то в Карпатах, то ще в якихось містах, а в Рівненській області в 2023-му, перший табір, це був в квітні, рік тому.
Перші заняття для ветеранів були в Карпатах: там, де немає машин, де хлопці вчилися орієнтуватися, наприклад, по вулиці, по приміщенню, а в Рівне вони вже приїхали на два тижні, щоб безпосередньо от в цьому шумі повчитися, у великому місті.
Бібліотека спочатку надавала приміщення Інтернет-центру Окуляр, а восени, в листопаді, військових було значно більше, то ми вже не тільки Окуляр брали, а брали безпосередньо сам комп’ютерний тренінговий центр. Ну, я там поставив програми на комп’ютер і бійці вчилися працювати.
Марія Лапшина: Тобто у вас вже було декілька таких реабілітаційних таборів на базі бібліотеки?
Петро Поліщук: Так, це було в квітні та в листопаді 2023-го, а ще в нас ще був третій табір, ми жили в Олександрії недалеко від Рівного буквально 20 кілометрів, але тоді я вже виїжджав безпосередньо туди, в Олександрію, працював з ветеранами в тому реабілітаційному центрі, а вже вони не їздили в бібліотеку, але пізніше вони просто їздили вже в місто Рівне орієнтуватися, буквально останніх п’ять днів табору.
Марія Лапшина: Неймовірну роботу ви робите! Дякую вам за це. А що хлопці розказують, військові, які там можуть бути історії, які їхні відгуки, як вони реагують на таку можливість, на цю послугу, на вашу допомогу?
Петро Поліщук: Хлопці гарно реагують на це. Вони зазвичай проходять такий шлях: одразу після поранення у госпіталі їм рятують життя. І лише коли минає загроза життю воїна починають звертати увагу на зір. І за ті декілька місяців, що людина в госпіталі бореться за життя – зір дуже погіршується. Такий підхід був раніше.
Тепер лікарі по-іншому роблять вже, вони, рятують життя, і якщо бачать, що немає загрози життю, то вони тоді направляють, наприклад, до Окуліста, більшість в Одесу, в Інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України і тоді вже пробують врятувати зір, якщо можна.
І от після госпіталів, офтальмологічних центрів людина йде додому, до сім’ї, якщо є сім’я, якщо немає сім’ї, то взагалі тоді не знає, що робити, почувається безпорадно.
В цей момент якраз і треба реабілітація, щоб витягнути військового вже з психологічної ями. Бо саме головне, щоб вони зрозуміли, що, наприклад, якщо вже немає зору, то вони можуть пристосовуватися до цього стану.
Важливо, щоб вони усвідомили, що це їм потрібно, і тоді вони вже дійсно, коли зустрічають таких самих людей, як вони, тих самих військових, вони спілкуються, вони починають грати, наприклад, шашки, шахи, доміно, чи там карти(можна нписи на гральних картах шрифтом Брайля позначити і грати). Ну, я маю на увазі вже такі дрібнички, так, що можна чимось займатися. Є фільми з Тифлокоментарем з аудіо описом на Мегого.
Чи ті самі аудіокниги, ну, може, хтось і слухав раніше, бо ж не тільки аудіо книги слухають, незрячі. Показати, що з цим можна жити, що ти можеш зробити той самий бутерброд, заварити чай, налити воду, підпалити газ. Це не діти, зрозуміло, ми їх не вчимо з нуля, ми допомагаємо призвичаїтись до нових умов життя. Здобути самостійність.
Марія Лапшина: При бібліотеках раніше проводилося таке навчання? Чи ви перші-єдині? Чи десь ще таке є подібне?
Петро Поліщук: Ми не чули, щоб при бібліотеках України робили подібне. Якщо це робиться, то при реабілітаційному центрі якомусь, або при відділеннях в лікарні. При бібліотеках не чув. Ну, я думаю, що ми чули б, якби воно було, бо ж спілкуємося з усіма областями і з військовими.
Марія Лапшина: Мені здається, що це для бібліотеки дуже крута ініціатива, тому що ті військові вже по госпіталях і по всяких лікарських закладах набулися, а бібліотека вона все-таки якось не настільки пов’язана з медициною, з усім лікарським запахом, до людей ближче, до нормального життя якогось повсякденного.
Петро Поліщук: Дійсно, атмосфера в бібліотеці приємніша, ніж в лікарні, бо в лікарні ти відразу відчуваєш, що ти лікуєшся. Ти пацієнт. А тут ти навчаєшся. Як в нормальному житті.
Марія Лапшина: Скажіть, будь ласка, як бібліотеку зробити більш зручною, комфортною для людей з порушеннями зору? Як бібліотеки можуть бути корисними для цієї категорії користувачів?
Петро Поліщук: Важливим є наявність у бібліотеці аудіокниг. Для молодих людей це знайома опція і вони можуть самостійно забезпечувати себе аудіокнигами, самі їх шукати, читати. Але є люди, які втрачають зір в похилому віці, і вони самостійно не дуже можуть володіти цими сучасними технологіями.
Користуються популярністю і різні цікаві та повчальні зустрічі із залученням дітей з інвалідністю. У нас роблять, якщо для дітей з інвалідністю, то збирають окремо всіх дітей з інвалідністю і роблять тільки для них заходи, окремо від решти дітей. Але це ж не інклюзія! Потрібно робити заходи толерантності для всіх дітей, аби не було цієї нерівності.
Марія Лапшина: Як зробити приміщення бібліотеки більш адаптованим для людей з порушеннями зору?
Петро Поліщук: Якщо у бібліотеці є сходи, то перша і остання сходинка мають бути марковані. Це для людей, які мають знижений зір, слабозорі люди.
Також на поверхах мають бути марковані поручні, де можна прочитати, який поверх. Наприклад, якщо навіть два поверхи, то перший і другий обов’язково маркуються. Стосовно напрямків в приміщеннях, тут треба дивитися, якщо немає інших орієнтирів, то скеровуючим, наприклад, може бути той же самий килим, який лежить на підлозі, і він веде до сходів, скажімо.
Марія Лапшина: Скажіть, будь ласка, коли війна почалась, коли тривоги, бомбосховище, вимкнення електроенергії, які виникають, складності у людей з порушеннями зору? Як можуть оточуючі, бібліотекарі, суспільство допомогти, які є програми, що можуть сповіщати про небезпеку?
Петро Поліщук: Це дуже страшно. Я вам скажу, що навіть зараз ветерани, які в Харкові живуть, кажуть, що на передовій, коли ти зрячий, не так страшно було, як зараз в Харкові, коли ти не бачиш. Звісно, коли десь вибухає, ти не розумієш, в якому напрямку бігти, де є безпечно. Це дуже складна ситуація. Допомога, якщо, наприклад, знаходяться незрячі люди в той час в бібліотеці чи ще десь, це саме організована евакуація в укриття, яка супроводжується голосом: «Всі зібрались, пройшли, йдемо в укриття. Почалася тривога!» Тільки таким чином.
Марія Лапшина: Останнє питання до пані Олесі: як ваша діяльність, оці всі проекти фінансуються? Це як благодійна організація, це якісь внески?
Олеся Перепеченко: Спонсорські кошти. Ми шукаємо благодійників. Проєкт «Життя після війни» для ветеранів – це проєкт, який започаткували ми з паном Олександром Терещенко. Це кіборг, який захищав Донецький аеропорт і втратив там дві руки і око. Він започаткував Міжнародний благодійний фонд, зараз в Литву переїхав, там живе, працює і збирає кошти. І Олександр фінансує проведення таких таборів для наших ветеранів. Підтримати проєкт та прочитати докладно – можна тут: https://otereshchenko.com/uk/project/zhyttya-pislya-vijny/
Україна зараз переживає складні випробування. За 10 років війни та вже два роки повномасштабного вторгнення росії, багато людей були змушені залишити свої домівки, шукаючи притулку в інших країнах або регіонах України, віддалених від прифронтової зони. Ця надзвичайна ситуація потребує підтримки та сприяння в адаптації для тих, хто втратив свої рідні місця.
Бібліотеки відіграють ключову роль у наданні підтримки біженцям. Вони стають не лише місцем доступу до інформації, але й центрами, де зберігаються спогади про мирний час та рідні міста. Спираючись на післявоєнний досвід бібліотек інших країн, а саме використовуючи приклад бібліотеки для біженців у Берліні, ми розглянемо які українські бібліотеки можуть використовувати або вже використовують для підтримки вимушено переселених людей з постраждалих регіонів.
Бібліотеки, як центри підтримки вимушених переселенців
За час війни із росією, українські бібліотеки перетворилися на консультативні центри для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), де останнім надається допомога та інформація про роботу різноманітних установ, правові питання, та розподіл гуманітарної допомоги. Тут можна отримати допомогу у вирішенні питань, пов’язаних із переїздом, отриманням документів та інші аспекти побуту у новому місці.
Проте, роль бібліотек у підтримці переселенців не обмежується лише розподілом гуманітарної допомоги. Вони стають майданчиками для спілкування, розвитку, та відпочинку. У бібліотеках люди можуть не лише отримати необхідну інформацію, але й знайти підтримку, затишок, та можливість відновити сили після важких потрясінь, а також зустріти земляків, які так само виїхали з території воєнних дій.
Українські бібліотеки під час війни стали місцем, де глибоко розуміють потреби та емоційний стан своїх користувачів. Роль бібліотек у підтримці та відновленні тих, хто постраждав від війни, є невід’ємною складовою сучасної української культурної та соціальної парадигми.
Послуги, які надають сучасні українські бібліотеки для ВПО:
Коворкінги та цифрові хаби: бібліотеки перетворюються на сучасні коворкінги та цифрові хаби, що забезпечують доступ до інтернету, техніки та надають підтримку у розвитку бізнесу й особистісного зростання.
“Коворкінг для ВПО” у Науковій бібліотеці Ужгородського національного університету
Мовні курси: проведення безкоштовних курсів з вдосконалення української та вивчення іноземних мов для внутрішньо переміщених осіб, сприяють їх інтеграції та спілкуванню в новому середовищі та розширюють можливості пошуків роботи.
Юридичні консультації: безоплатна допомога юридичних консультантів, що дає можливість людям зрозуміти їх права та отримати необхідну допомогу.
Психологічна підтримка: безкоштовні гарячі лінії та консультації психологів-волонтерів, які надають підтримку та допомагають подолати стресові ситуації.
Психологічні воркшопи “Відновлення та стійкість” в обласній бібліотеці для юнацтва у Житомирі
Арттерапія: проведення занять з мистецтва, що допомагає виявити творчі здібності та відновити психологічний стан.
Проєкт “Відкритий Простір Однодумців”, Бібліотека «ЛІТтера» ім. Василя Земляка в Житомирі
Креативні гуртки і клуби по інтересах: організація різноманітних гуртків та клубів, де люди можуть зустрічатися за спільними інтересами та розвивати свої навички.
Шаховий турнір “Нескорені” у Кропивницькому в обласній науковій бібліотеці імені Чижевського
Заняття з тактичної медицини: проведення тренінгів з тактичної медицини, що навчають людей надавати допомогу в критичних ситуаціях.
Заняття з тактичної медицини “Знання рятують життя” у Житомирській обласній юнацькій бібліотеці
Екскурсії вашим містом: тури для ВПО, які б поєднували історичні довідки про місто з практичними маршрутами найбільш затребуваних локацій (школи, лікарні, продовольчі магазини і т.п.)
Гуртування для збереження традицій, пам’яті про малу батьківщину: організація заходів та проектів, спрямованих на збереження традицій, культурної спадщини та пам’яті про малу батьківщину.
На останньому пункті хотілося би зупинитися більш детально, на прикладі історії повоєнної Німеччини. Після побудови Стіни там була створена організація Deutschlandhaus, яка стала однією з перших точок контакту для біженців з НДР. При ній працювала і бібліотека. Регіональні групи Асоціації вигнанців знаходились в цій будівлі до 1999 року. Зараз там розміщується Документаційний центр та музейна експозиція «Втеча, вигнання, примирення» https://www.facebook.com/flverver
Роль бібліотек у післявоєнній Німеччині: місця єднання громад
У період після Другої світової війни, коли багато німців були депортовані зі своїх рідних територій, бібліотека при Deutschlandhaus стала центром спільнот, що об’єднували переселенців (депортованих німців) та надавали їм необхідну підтримку.
Звісно, контекст тої війни був зовсім інший, ніж в нашій країні. Тогочасна Германія була країною-агресором, яка зазнала поразки, і її території були поділені між країнами-переможцями Другої світової. Але люди (здебільшого жінки, діти, пенсіонери) також були вимушені покинути все минуле життя, і захопивши лише 2 валізи, опинялися в незнайомому місті.
Ірина Фрідель, українка, яка працювала у такій бібліотеці в 90-х роках ХХ століття, розповідає про свою роботу. Центр Deutschlandhaus, в якому вона працювала, став місцем зустрічей для депортованих німців, які шукали своїх земляків та підтримку серед інших вигнанців, які пережили подібні випробування. Бібліотека не лише надавала інформаційну підтримку, а й організовувала лекції, фільми та виставки, що створювали атмосферу спільності.
У бібліотеці працювали гуртки, де мешканці певних регіонів могли зустрічатися, ділитися спільними спогадами та займатися різноманітним рукоділлям. Також, коли це стало можливим, організовувались екскурсії в рідні міста, щоб допомогти людям відновити зв’язки зі своїми колишніми місцями проживання.
В бібліотеці, крім літератури регіональних авторів та книжок про ці регіони, були зібрання офіційних документів громад. Там була журнали реєстрації проживаючих (хто коли народився, де проживав, з ким одружився, або помер) – це допомагало людям знайти своїх рідних чи знайомих: коли вони були не впевнені, не знали, або забули прізвище чи ім’я, то це можна було встановити, наприклад, за адресою. Ще було зібрання фотографій та мап місцевості того часу..
Були випадки, коли за допомогою мап міст та телефонних книг бібліотекарі допомагали людям розшукати їх родичів чи знайомих.
Роль бібліотек у післявоєнній Німеччині була важливою для об’єднання та відновлення спільнот, а також практичною підтримкою для людей, які потребували допомоги на нових для них територіях.
Шість ідей послуг для гуртування переселенців:
На основі вище сказаного, пропонуємо ідеї послуг, які бібліотеки можуть надавати внутрішньо-переміщеним мешканцям для збереження пам’яті, історії та культурної спадщини їх регіонів:
Краєзнавчі клуби та гуртки: при бібліотеці можна організувати краєзнавчі клуби, де внутрішньо-переміщені мешканці зможуть ділитися своїми спогадами, знаннями про рідний регіон, розповідати легенди та історії, а також розповідати про діалект, традиції та культурні особливості своєї землі.
Цифрові архіви та ресурси: при бібліотеці можна створити цифрові архіви з фотографіями, документами, картами та іншими матеріалами, що відображають історію та культуру рідного регіону переміщених осіб. Це дозволить зберегти цінну інформацію та надати доступ до неї майбутнім поколінням.
Музейні експозиції: у своїх приміщеннях бібліотеки можуть організовувати виставки, на яких внутрішньо-переміщені особи зможуть показати артефакти, що мають історичну або культурну цінність для їх регіону. Це можуть бути різноманітні предмети, виготовлені місцевими майстрами, архівні фотографії та інше.
Творчі майстерні та культурні заходи: бібліотеки можуть проводити творчі майстерні, де внутрішньо-переміщені мешканці матимуть можливість виготовляти ремісничі вироби або творити мистецькі твори, що відображають їх культуру та традиції. Також важливо проводити культурні заходи, які дозволять людям зберігати та передавати свою культурну спадщину через музику, танці, кулінарію тощо.
Генеалогічні та історичні дослідження: співробітники бібліотек можуть допомагати внутрішньо-переміщеним мешканцям проводити генеалогічні та історичні дослідження щодо їхніх сімей та родинних зв’язків, а також фіксувати історичні факти початку повномасштабної війни різних регіонів, записуючи інтерв’ю з очевидцями. Як приклад портал “Голоси мирних”, де зібрані свідчення про жахи повномасштабного вторгнення росії в Україну від очевидців з окупованих міст.
Відеоекскурсії: в бібліотеках можна організовувати відеоекскурсії для внутрішньо-переміщених мешканців, показуючи віртуальні тури по їх рідним містам та селам до та після війни. Проєкт 360war.in.ua є прикладом такої ініціативи: тут зібрані віртуальні карти зі супутника зруйнованих міст, щоб нагадати про страшні наслідки війни і підготуватися до відбудови міст після Перемоги України.
Можливо ви вже проводите заходи на підтримку вимушених переселенців? Діліться досвідом у коментарях!
Події останніх років залишають глибокий слід у житті людей, особливо тих, хто пережив окупацію та мешкає у деокупованих містах. Питання психологічного здоров’я стає надзвичайно важливим. Здавалося б, Інтернет переповнений інформацією, але для людини, яка пережила травмуючі події та знаходиться в стресі, знайти дійсно якісну та доступну психологічну підтримку може бути досить складно.
Цей допис створено на основі порад практикуючих психологів. Його мета – надати користувачам бібліотеки практичний гід з рекомендаціями та ресурсами, які допоможуть знайти шлях до психологічного відновлення швидко, безпечно та безоплатно.
Тут ви знайдете назви книг та посилання на електронні ресурси, які можуть бути корисними в контексті травматичних досвідів війни, втрати близьких, втрати дому та вимушеного переселення.
Книги. Що прочитати про війну, рекомендації
За допомогою книг відомих авторів, ви зможете глибше освоїти аспекти військових конфліктів та отримати цінні поради щодо подолання стресу та травм, пов’язаних із військовими подіями.
БЕССЕЛЬ ВАН ДЕР КОЛК. «Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому». Ця книга досліджує вплив травматичних подій на наше тіло та психіку. Вона допоможе читачам зрозуміти, як тілесні відчуття можуть бути пов’язані з психологічною травмою та як розпочати шлях до відновлення.
ВІКТОР ФРАНКЛ «Людина в пошуках справжнього сенсу». Автор, що вижив у концентраційних таборах, пропонує власні думки про пошук сенсу в житті. Книга стала класикою в галузі психології та може надихнути та допомогти тим, хто стикається з втратами та трагедіями.
ВОЛОДИМИР СТАНЧИШИН «Емоційні гойдалки війни. Роздуми психотерапевта про війну». Це книжка про емоції цивільних людей у тилу: про тих, хто залишився в Україні, й тих, які були змушені покинути свої домівки, всіх, хто волонтерить, донатить і чекає рідних з фронту, всіх, хто кожен свій день починає з новин та прокидається від сповіщень про повітряну тривогу.
Ключ до відновлення: роль психотерапії та професійної психологічної допомоги в процесі подолання травм війни
За словами психолога Сергія Лахоцького, книги та статті, на жаль, не володіють чарівним ефектом лікування, адже змінити людину – завдання непросте. Для цього важлива не лише інформація, але й послідовність дій та вправ, які сприяють позитивним змінам.
Навіть терапія для людей з комплексним посттравматичним стресовим розладом (КПТСР) діє повільно і на кожного по-різному. Допомога таким людям – складна і тривала робота, яку мають проводити спеціалісти.
Тому дуже цінним є створення і популяризація проектів, програм із залученням фахівців, які б допомагали постраждалим, що не мають фінансових засобів самостійно працювати з профільними психологами.
Людям, які потребують допомогу, потрібно рекламувати і пропагувати звертатися до психотерапевтів для проходження індивідуальної та групової терапії і подальшого супроводу.
Щодо допомоги спеціалістів, то її можна поділити по характеру, на кризову та планову. А по розподіленню ресурсів на оплачувану (клієнтом) і безоплатну.
Зараз є низка програм, ініціатив та проектів, які фінансують спеціалістів надавати безоплатну (для клієнта) допомогу. Є і волонтерські ініціативи.
Ресурси, які рекомендує психолог Сергій Лахоцький:
Також раджу роздрукувати та розмістити у бібліотеці інформацію проГарячу лінію Національної спілки психологів. Консультації надаються у телефонному режимі або через відеозв’язок. Послуга доступна для мешканців усієї України за телефоном 0 800 100 102 (з 10:00 до 20:00).
Ще одна рекомендація –Програма СЕТА. Це програма психологічної підтримки людей, які зазнали наслідків військового конфлікту в Україні та переживають сильний стрес. СЕТА розроблена в рамках когнітивно-поведінкового підходу групою з прикладних досліджень психічного здоров’я університету Джонса Гопкінса (the JHU Applied Mental Health Research Group (AMHR)) і була успішно реалізована в різних країнах. В Україні СЕТА реалізовується проектною групою Центру психічного здоров’я та психосоціального супроводу НаУКМА (Національний університет Києво-Могилянська Академія).
Sad woman holding her head in pain while having a meeting with psychotherapist.
Телефони довіри, служби психологічної підтримки, корисні посилання
Ярослава Руда, психолог: “Надаю список проєктів, благодійних фондів та інших організацій, де можна отримати психологічну допомогу. Раджу бібліотекарям підписатися на їх сторінки в соцмережах – там часто публікуються анонси майбутніх подій, алгоритми дій в кризових ситуаціях, а також є можливість отримати безкоштовну консультацію психолога онлайн або за телефоном довіри”:
Mental Health for Ukraine Project (MH4U) – проєкт, створений для підтримки реформування системи психічного здоров’я в Україні. Проєкт впроваджується за підтримки Швейцарії, що надається через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва (SDC) на підтримку реформи системи охорони психічного здоров’я в Україні.
PSY HELP UA–безкоштовна психологічна допомога Українцям. Лінія психологічної підтримки24/7 – телефонуйте 0800333161. Консультації з наступних питань: Психологічна підтримка в тяжких стресових умовах. Допомога в опануванні відчуття страху, тривоги, відчаю, безсилля. Психотерапія ПТСР, панічних атак, нервової перевтоми та ін. Допомога при проблемах у соціальних відносинах та самореалізації. Психологічна допомога дітям. Медитації (концентрація, розслаблення, наповнення ресурсом).
CO “CF “HAPPY MIND HELP” – команда HappyMind за підтримки компаній SATELIT.ua та IPCopt.com.ua створила спеціальний онлайн-тренажер для самостійного покращення психологічного здоров’я для військових ЗСУ та мирного населення, яке постраждало від військової агресії росії.
KRISENCHAT UKRAINIAN– психологічне консультування українською та російською мовами, з кваліфікованими психологами-консультантами в чаті WhatsApp, Telegram або SMS. Безкоштовно. Безпечно. Конфіденційно. Анонімно.
World to Ukrainians – благодійний фонд “Світ Українцям”. Дбає про ментальне здоров’я. Організує ретрити для волонтерів та безплатні психологічні консультації.
UA Mental help – благодійний фонд, який надає психологічну допомогу та психосоціальну підтримку українцям. Консультації, просвіта, спільнота.
Lifeline Ukraine– це національна, професійна лінія з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я. Гаряча лінія 7333 працює 24 години на день, 7 днів на тиждень.
Благодійний Фонд “Рокада”– надає підтримку ВПО, біженцям та шукачам притулку, постраждалому від війни населенню в 11 регіонах. Має телефонну лінію 0 800 331 916 Безоплатна та анонімна консультація психолога для українців в умовах війни. Будні: з 08:00 до 23:00 | Субота: з 08:00 до 12:00.
Психологічний хаб TANTO – це вільний простір де люди, яким потрібна психологічна підтримка та допомога, можуть зустрітись з психологом, психотерапевтом, гіпнотерапевтом, арт-терапевтом, цілителем. Пропонують онлайн- і офлайн- групові заняття та індивідуальні консультації. Для компаній та організацій проводять навчальні курси і тренінги з психологічної підтримки співробітників, першої психологічної допомоги, реабілітації ветеранів.
UCARE.ME – ресурс, який дозволяє кожному українцю отримати висококваліфіковану психологічну допомогу за кошти благодійників. 0 800 210 160 (конфіденційно, анонімно та цілодобово), безкоштовно з усіх операторів в Україні. Користувачі – українці, які потребують психологічної та емоційної допомоги.
“Моє Коло”– проєкт, який допомагає українцям спільно проживати досвід війни та її наслідки в групах підтримки у супроводі психологів.
Центр здоров’я та розвитку “Коло сім’ї”створено з усвідомлення цінності життя людини, її психологічного розвитку та благополуччя. Має велику підбірку матеріалів з допомоги постраждалим від війни.
Заключне слово:
Бібліотекарі здатні відігравати важливу роль у наданні доступу до ресурсів для подолання травматичних досвідів. Використання запропонованих ресурсів у бібліотеці може стати кроком у напрямку створення безпечного та підтримуючого середовища для тих, хто шукає допомоги.
Цей допис – лише початок шляху до психологічного благополуччя користувачів бібліотеки через її ресурси. Важливо, аби бібліотекарі моніторили місцеві служби психологічної допомоги та активно взаємодіяли з експертами. Бібліотека повинна бути не лише місцем збереження корисних матеріалів, але й центром, який об’єднує спільноту навколо питань психологічного здоров’я.
Закликаємо доповнювати цей список місцевими контактами психологів, організовувати заходи, тренінги та обмін досвідом, щоб бібліотека стала середовищем підтримки, де кожен читач знайде не лише інформацію, але й руку допомоги в складні моменти. Нехай ваша бібліотека стане осередком здоров’я та підтримки для всієї спільноти!
Колір, світло, аксесуари та навіть аромати – кожен елемент може стати ключем до емоційної рівноваги користувачів
Знайти розуміння, допомогу та підтримку – так важливо і так цінно в непрості для нашої країни часи. Як зробити приміщення бібліотеки місцем сили і комфорту для тих, хто шукає втіхи та психологічної підтримки після випробувань війни та окупації? Дана стаття пропонує Топ-7 ідей інтер’єру, спрямованих на створення особливого простору, де кожен може знайти тепло, затишок та необхідну допомогу. До того ж тут ви знайдете коментарі практикуючих психологів, щодо облаштування комфортного простору в бібліотеках.
То ж зазирнемо у світ лайфхаків для інтер’єру. Колір, світло, аксесуари та навіть аромати – кожен елемент може стати ключем до емоційної рівноваги користувачів. Нехай запропоновані ідеї стануть джерелом натхнення, нових ідей та цікавих інсайтів!
Психолог Сергій Лаховський: Звичайно є ціла низка принципів дизайну приміщень для релаксу. Тут можна написати ґрунтовне дослідження. Але є очевидні загальні принципи – тепле освітлення, теплі кольори, м’які та приємні за структурою матеріали. Навіть зміна вуличного взуття на приємні тапочки і ковролін замість лінолеуму дають непоганий ефект
ІДЕЯ 1: Кольорова гама для релаксу та відновлення
Details of the decor on the table in the living room in a hygge style. The concept of home comfort and modern style.Home cozy interior of the room with books and dried flowers in a vase. The concept of home entertainment.sofa with pink plaid in the interior near the window
Якщо хочете створити в бібліотеці простір для психологічного комфорту та затишку, оберіть теплі та світлі кольори. Психологи кажуть, що вони найкраще впливають на настрій. Бежевий, кремовий, слонової кістки, блідо-рожевий, персиковий – дизайнери вважають ці кольори фаворитами, оскільки вони викликають відчуття стабільності та є досить нейтральними, щоб уникнути негативу.
Психолог Ярослава Руда: Щодо відтінків – як на мене, то теплі пастельні.
Світлі відтінки розширюють простір, роблячи його затишним. Важливо: не переборщити з кольорами – до 5 в одному приміщенні, кажуть експерти, щоб не перевантажувати психіку. Гармонія в кольорах – ключ до крутого інтер’єру, тому поради дизайнерів будуть доречними!
ІДЕЯ 2: Освітлення, яке позитивно впливає на емоційний стан людини
Illustration 3D rendering large luxury modern bright interiors Living room mockup computer digitally generated imageModern stylish office, workplace, computer chair and desk.Old bookcase with leather armchair near window in reading room or library.Vintage style.3d renderingInterior design with windowsill seat, bookshelves and city view. 3D Rendering
Психолог Ярослава Руда: В зимовий період має бути достатньо світло в бібліотеці. Знаходитись у напівтемному приміщенні – це сприятиме сумним почуттям. Тому питання чи потрібно приглушений тон в зоні релаксу? Точно знаю, що чим більше світла тим краще для психологічного здоров’я.
Значення світла – надзвичайне, адже воно здатне впливати на наше самопочуття, настрій, працездатність, пильність. Ось як це працює:
Природне світло: надає бадьорості, енергії та гарного настрою. Його бонус – спокій та умиротворення.
Яскраве світло: те, що треба для стимуляції мозку. Ідеально для дрібної роботи, розумової праці, читання.
М’яке неяскраве освітлення: розслабляє та заспокоює, створюючи ідеальну атмосферу для відпочинку.
Занадто яскраве світло: тут обережно: може викликати негативні емоції та стрес. Краще уникати яскравого блиску.
Лайфхак: якщо приміщення дозволяє – забезпечте в різних зонах різну інтенсивність освітлення. В місцях для відпочинку, дитячих ігор чи творчості більш спокійне, тепле. В зонах для роботи – яскравіше і спрямоване на робочу атмосферу.
Обирайте світло розумно! Природне світло – чудово, але якщо на вулиці похмуро, світлодіоди, що максимально наближені до природного спектру, будуть вашими помічниками. Вони не просто освітлять, а й збадьорять, піднімуть настрій та покращать емоційний стан.
ІДЕЯ 3: Повітря, яким легко дихати
Bookshelf Books Education Knowledge Study
Щоб «дихати на повні груди» і насолоджуватися атмосферою, яка сприяє відновленню, важливо звернути увагу на кілька аспектів:
Чистота повітря: регулярне провітрювання та зволоження сприяють кращому самопочуттю. Розмістіть невеликий акваріум у бібліотеці: спостереження за рибками та іншими мешканцями підводного царства розслабляє і створює відчуття спокою. Крім того, акваріум чудово зволожує повітря. Кімнатні рослини – також не лише прикрасять приміщення, а й покращать якість повітря.
a beautifull view on my aquariumLarge built in home aquarium decorated with stones and aquatic plants with swimming various exotic fish on background of modern stylish living room interior. Aquaristics and aquascaping concept
2. Температурний режим: Комфортна температура грає ключову роль у відчутті затишку. Але слід пам’ятати, що в деяких психічних станах (наприклад, надмірне емоційне збудження) людині необхідно охолодження повітря. Важливо забезпечити швидкий доступ до свіжого повітря.
Психолог Олександра Вардугіна: Якщо ви помічаєте що людина, яка потребує вашої допомоги, виглядає вʼялою, апатичною, або ви спостерігаєте прояви тривоги – можна запропонувати їй зігрітися, взяти плед, ковдру, випити чогось теплого. Якщо навпаки, людина виглядає гіпер збудженою – забезпечити доступ свіжого повітря та запропонувати випити щось прохолодне.
3. Ароматерапія: використання аромадиффузора або ефірних масел може створити приємну атмосферу і підтримувати емоційний баланс. Але важливо, щоб запахи були досить нейтральні та легкі, аби не дратувати. Наприклад хвойні або цитрусові аромати – приємні для більшості.
ІДЕЯ 4: Деталі, що додають шарму
SSUCv3H4sIAAAAAAAACoRSy26DMBC8V+o/IJ+DaiCEkJ/oIceoB78Cbowd2SZVFOXfu8Y48qXqjZ3ZnZ1Z83h/KwpEiZMMHYpHqKCWSs3OW+Kl0QBXmxW3QnNhAcEJudlmh3OAyHxAcOmNlUTlLZR4NmoyCQD1rFSAnwuJnCd+dsIFLyvEiBcDaETwJRENn2JdJGIhYQIo9Em/BfMObTLKzTRQKEFxxx8CRzlo93G8T9Sof2Tix9frCIPQ7L6EyMJZoQSJ4U6xFV1+vLBTHpfMXJos6c0wAtsPRZMpXa1kUg/ZmPHj8jBpjJlZexssoOQcKWOuhKpw9jNoioSPxDlo5wnPFjH4DcyU7dHGLwFWVcThdUJZNU2977t6V3e42u9w1a8N8UVHCTqLnSQENbtInkeXwQHqaoo560jJMW/Kbb89lwQLUTLatW1XtbjFPRz++QsAAP//AwDlQFMjugIAAA==Home autumn composition with tea and knitted sweaters in the interior of the room, on a blurred background with a garland.
У створенні атмосфери деталі грають важливу роль. Впровадження концепції Хюгге (датське поняття затишку та комфорту) може стати ключовим елементом вашої бібліотеки (читати онлайн книгу «Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи» Мік Вікінг). “Х’южні” елементи (освітлення, затишні деталі інтер’єру, все таке – тепле і м’якеньке, створюють атмосферу тепла та спокою. Ось кілька ідей, які можуть додати “родзинку” приміщенню бібліотеки:
Подушки та Пледи: Додайте затишку за допомогою м’яких подушок і теплих пледів на кріслах і стільцях. Обирайте тканини приємні на дотик та відтінки, які гармонійно поєднуються з кольорами стін та меблів.
A closeup of black and yellow pillows on a white sofaGrey knit giant plaid with pillowsHome sofa with objects of cozy decor in the living room on a chair . The concept of decor and home atmosphere .
2. Хенд-мейд: Унікальні ручні вироби можуть стати ексклюзивною окрасою. Це може бути в’язана ковдра чи пуф, малюнок, ікебана та інші авторські вироби, які забезпечать неповторний характер бібліотеки.
3. Іграшки-антистрес: Тактильні заспокійливі іграшки, різні за текстурою, призначені для того, щоб розслабити, вивільнити негативну енергію та допомогти зняти стрес. Вони приємні на дотик, дозволяють перебирати, м’яти в руках або лускати пухирці.
Child hand playing with pop it toyHand squeezing stress ball on color backgroundMale hand squeezing stress ball over plain backgroundSoft pillows and yellow plaid on sofa in living room
ІДЕЯ 5: Простір для творчості
Створюючи в бібліотеці осередок психологічного комфорту, варто організувати простір для творчості. Це особливе місце для арт-терапії, ліплення з глини чи пластиліну, проведення воркшопів та творчих майстер-класів.
Творчість допомагає відволіктися від сумних думок, вивільнити почуття, передати настрій та емоції. Витвори мистецтва можуть бути складовою психотерапії та діагностики.
Office creative table with supplies and white wall.Side view portrait of focused little girl painting picture on easel in art class and holding palette, copy space
Ось кілька ключових елементів, які зроблять простір особливим:зона для творчості має бути вільною від зайвих речей, не захаращеною – хай це буде один великий, овальний чи круглий стіл з гарним джерелом світла і кількома виразними, креативними деталями – рамки для картин, глечики з квітами, фарби та пензлі і т.п.
Психолог Ярослава Руда: Щодо куточка мені спало на думку:кінетичний пісок, можливо арт – щось пов’язане з фарбами, стіна з побажаннями – де ти можеш залишити стікер з побажанням для когось і взяти щось собі. Ще мені спадає на думку зустрічі читацького клубу з чашкою чаю, майстер класи.
ІДЕЯ 6: Праця та навчання в умовах змін
Мати можливість, завдяки бібліотеці, відновити професійну та навчальну діяльність, відчувати підтримку та знайти нові шляхи розвитку у цей надскладний час – насправді безцінно для користувачів. Простори для віддаленої роботи та навчання – дуже на часі для фрілансерів, блогерів, студентів та викладачів. Що важливо передбачити?
Teleworker in checkered shirt is doing podcast in his room. Senior man with professional microphone and headphones is doing stream. High quality photo
Оскільки потреби в роботі та навчанні у всіх різні, важливо, щоб користувачі не заважали один одному. Тому мають бути зони для концентрації і роботи в абсолютній тиші, а також невеликі кімнати з хорошою звукоізоляцією длястрімінгів та відеоконференцій: стильне, мінімалістичне оформленням, гарне освітлення для тих, хто веде онлайн-класи, знімає відео, записує подкасти або проводить стріми.
Якщо приміщення вашої бібліотеки дозволяє виділити декілька різних локацій відповідно до потреб користувачів – супер. Якщо ж бібліотека невелика, варто зробити графік по дням та годинам, аби користувачі заздалегідь резервували потрібні локації.
ІДЕЯ 7: Зона психологічної підтримки
Організуйте в своїй бібліотеці особливий простір для психологічної допомоги та підтримки. Це місце, де кожна людина може відчути безпеку та отримати необхідну допомогу:
Ярослава Руда, психолог: це має бутибезпечний, теплий простір, щоб туди не могли зайти сторонні поки користувач там (відокремити простір допоможе табличка чи символічна ширма).
Місце конфіденційності: захищена від сторонніх очей кімната чи куточок з ширмою, де можна усамітнитися, виплеснути свої емоції та поговорити з психологом.
Інформаційний куточок: тут зібрана корисна інформація – телефони довіри, лінки на статті та сайти з психології, клуби підтримки, відеолекції з самодопомоги та самодіагностики. Ці дані бібліотекарі мають регулярно перевіряти на предмет актуальності та оновлювати/доповнювати новими контактами.
Надання невідкладної психологічної допомоги: ідеально, якщо працівники бібліотеки знають основні правила поведінки та контактні телефони з надання швидкої психологічної допомоги людині в гострій стадії, коли вона цього потребує.
Психологи радять прослухати онлайн курс про надання психологічної допомоги під час війни. Наприклад – курс від Прометеуса або принаймні знати алгоритм дій, якщо людина перебуває у шоковому стані:
Нехай запропоновані ідеї для інтер’єру бібліотек стануть не лише дизайнерськими концепціями, але й путівниками до внутрішньої гармонії користувачів, щоб саме ваша бібліотека стала місцем для відновлення і підтримки.
